ЕТНОМУЗИКОЛОГІЯ

Назарій Назаров
літературознавець, кандидат філологічних наук
Етномузикологія – це наука на перетині фольклористики та музикознавства, яка вивчає музичну культуру доіндустріальних народів (пісенна творчість, інструментальна музика, музичні інструменти). Європейська музика після епохи Ренесансу настільки відійшла від фольклорних першоджерел, що європейцям для розуміння різноманітних музичних традицій народів світу стало необхідно створити окрему галузь. Однак сучасна етномузикологія, особливо в англомовному світі, досліджує великий обшир музичних артефактів – від джазу до викопних музичних інструментів.

Народна музика може слугувати цікавим і незалежним джерелом для багатьох інших дисциплін, не тільки лінгвістики (як у моєму випадку), а й для історії, культурології, інших суспільствознавчих наук. Адже в співові, музиці, інструментах народу відображається його етногенез, культурні контакти і запозичення тощо. Український етномузиколог В. Гошовський вважав, що народні мелодії (особливо ритуальних пісень, які мінімально зазнають зовнішніх культурних впливів) можуть слугувати незалежним неписемним історичним джерелом.


Контекст

Для західноєвропейських етномузикологів предметом досліджень одразу були географічно віддалені музичні ідіоми, бо фольклор у їхніх країнах не дожив до ХІХ століття у вигляді активної традиції. Натомість для музикологів із тих європейських країн, де фольклорне середовище дотривало до ХХ століття, було зрозумілим, що їхня фольклорна музика та спів суттєво відрізняються від академічних західних зразків. Це призвело до створення окремої галузі: так, П. Сокальський 1888 року у Харкові видав книжку «Руська народна музика, російські і українські в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики». Видатні українські етномузикологи Климент Квітка (так, саме чоловік Лесі Українки) і Філарет Колесса досліджували ритміку, ладові та мелодичні основи української народної пісні у слов'янському контексті.

Окрема цікава галузь – це дослідження музики народів Африки, Азії, Америки та Австралії. Наприклад, саме в контексті етномузикології варто розглядати й традиційну музичну культуру Японії та Китаю. Стаття Е.-М. фон Горнбостеля 1928 року про африканську музику стала фактично маніфестом етномузикології як уже остаточно сформованої науки, показавши, що африканські мелодії не підлягають тим способам «раціоналізації», що їх прийняла європейська музика Нового часу. Про традиційну музику народів Азії велику монографію написала Анна Чекановська, польський етномузиколог, яка при цьому вивчає і особливості музичної мови Шопена (на тлі польської народної музики).


Що почитати, аби увійти до теми

Енциклопедична стаття українського етномузиколога Софії Грици.


Загальні нариси

Kunst, Jaap. Ethnomusicology: A study of its nature, its problems, methods and representative personalities to which is added a bibliography. Springer, 1955.

Іваницький, А. Історичний синтаксис фольклору: Проблеми походження, хронологізації та декодування народної музики. – Вінниця: Нова книга, 2009.

Чекановска А. Музыкальная этнография: Методология и методика. М., 1983


Спеціальні монографії і статті

Bálint, S. Folk music: Hungarian musical idiom. – Budapest: Corvina, 1986.

Czekanowska, A. Ludowe melodie wąskiego zakresu w krajach słowiańskich. – Kraków: Polske Wydawnictwo Muzyczne, 1972.

Czekanowska, A. Kultury muzyczne Azji. – Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1981.

Nakienė, A., Žarskienė, R. (ed.). Eduardo Volterio Lietuvoje įrašyti voleliai (1908-1909), saugomi Berlyno fonogramų archive = Eduard Wolter's cylinders recorded in Lithuania (1908-1909), held in the Berlin Phonogramm-Archiv. – Vilnius: Institute of Lithuanian literature and folklore, 2011.

Studia memoriae Belae Bartók sacra. Budapestini: Aedes Academiae Scientiarum Hungaricae, 1957.

Гошовский, В.Л. У истоков народной музыки славян. – Москва: Советский композитор, 1971.

Грица, С.И. Украинская песенная эпика. – М.: Советский композитор, 1990. – 263 с.

Земцовский, И. Мелодика календарных песен. – Ленинград: Музыка, 1975.

Квітка, К. Вибрані статті. – Т.1. – К.: Музична Україна, 1985.

Квітка, К. Первісні тоноряди // Первісне громадянство. 1926. №3.

Квітка, К. Ритмічні паралелі в піснях слов'янських народів. Музика. 1/1923. 19-23.

Колесса, Ф.М. Музикознавчі праці. – К.: Наукова думка, 1970.

Можейко, З.Я. Экология традиционной народно-музыкальной культуры. – Минск: Беларуская навука, 2011.

Правдюк, О. Ладові основи української народної музики. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1961.

Сисаури, В. Церемониальная музыка Китая и Японии. 2008.

Чюрлёните, Я. Литовское народное песенное творчество. М.-Л., 1966.


Корисні покликання про сучасний стан української етномузикології

Сучасна українська етномузикологія

Становлення музично-фольклористичної думки

Cучасний центр української етномузикології